підкований
ПІДКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до підкува́ти.
Коні вже були підковані, ковалі ще прив'язали по кілька запасних підків до сідел (О. Гончар);
– Мені тридцять чотири, – сказав він, очевидно продовжуючи свою думку, – я багато вчився, але все ж вважаю, що технічно недосить підкований (О. Донченко);
– Політрук, знаєте, сам був не дуже підкований, такі запитання його пантеличили й дратували (Б. Антоненко-Давидович).
2. у знач. прикм. З підковами.
Скільки разів кінь вороний ходив цією дорогою, .. отож знав цю дорогу кожним своїм підкованим копитом (Є. Гуцало);
Раптом він [Анрі-Жак] опинився долі і почув, як на ньому топчуться підковані черевики (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)