1. Словник української мови у 20 томах

підкований

ПІДКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до підкува́ти.

Коні вже були підковані, ковалі ще прив'язали по кілька запасних підків до сідел (О. Гончар);

– Мені тридцять чотири, – сказав він, очевидно продовжуючи свою думку, – я багато вчився, але все ж вважаю, що технічно недосить підкований (О. Донченко);

– Політрук, знаєте, сам був не дуже підкований, такі запитання його пантеличили й дратували (Б. Антоненко-Давидович).

2. у знач. прикм. З підковами.

Скільки разів кінь вороний ходив цією дорогою, .. отож знав цю дорогу кожним своїм підкованим копитом (Є. Гуцало);

Раптом він [Анрі-Жак] опинився долі і почув, як на ньому топчуться підковані черевики (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підкований — підко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. підкований — див. бувалий Словник синонімів Вусика
  3. підкований — [п'ідкованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. підкований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підкувати. 2》 у знач. прикм., розм. Досвідчений, вправний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підкований — Підко́ваний, -на; -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. підкований — ПІДКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкува́ти. Коні вже були підковані, ковалі ще прив’язали по кілька запасних підків до сідел (Гончар, III, 1959, 94); Ми повинні.. Словник української мови в 11 томах