підкований
підко́ваний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підкувати.
2》 у знач. прикм., розм. Досвідчений, вправний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підкований — підко́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- підкований — див. бувалий Словник синонімів Вусика
- підкований — [п'ідкованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- підкований — ПІДКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підкува́ти. Коні вже були підковані, ковалі ще прив'язали по кілька запасних підків до сідел (О. Словник української мови у 20 томах
- підкований — Підко́ваний, -на; -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- підкований — ПІДКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкува́ти. Коні вже були підковані, ковалі ще прив’язали по кілька запасних підків до сідел (Гончар, III, 1959, 94); Ми повинні.. Словник української мови в 11 томах