підковка
ПІДКО́ВКА, и, ж.
1. Дія за знач. підкува́ти.
Повів [Войтюк] машину до кузні й поставив на тому місці, де звичайно ставлять коней для підковки (В. Земляк).
2. Зменш.-пестл. до підко́ва.
– А там же у вас в Чигирині козачки, як мак, процвітають: в шовкових плахтах, в оксамитових юбках, в квітках та стрічках, та в червоних чобітках з срібними підковками (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)