підкорення

ПІДКО́РЕННЯ, я, с.

Дія за знач. підкори́ти і підкори́тися.

Закінчивши підкорення Середньої Азії, Александр Македонський здійснив похід в Індію (з навч. літ.);

– Наука – це величний процес пізнання природи і підкорення її сил людству (Н. Рибак);

Вік електроніки і атомної енергетики, вік підкорення космосу вимагає нових металів: твердих і водночас в'язких, жаротривких і холодостійких, здатних протистояти не тільки корозії, а й радіоактивним випромінюванням... (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. підкорення — підко́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підкорення — -я, с. Дія за знач. підкорити і підкоритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підкорення — ЗАГА́РБАННЯ (насильне захоплення чужої території), ПІДКО́РЕННЯ, ПОКО́РЕННЯ рідше; ЗАВОЮВА́ННЯ, ІНТЕРВЕ́НЦІЯ (введення військ на чужу територію); ОКУПА́ЦІЯ (тимчасове захоплення чужої території); АНЕ́КСІЯ (насильне приєднання чужої території)...  Словник синонімів української мови
4. підкорення — ПІДКО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. підкори́ти і підкори́тися. Закінчивши підкорення Середньої Азії, Александр Македонський зробив похід в Індію (Іст.  Словник української мови в 11 томах