підкорення

ПІДКО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. підкори́ти і підкори́тися.

Закінчивши підкорення Середньої Азії, Александр Македонський зробив похід в Індію (Іст. СРСР, І, 1956, 14);

Без підкорення меншості більшості не може бути партії, скільки-небудь гідної імені робітничої партії.. (Ленін, 9, 1970, 7);

— Наука — це величний процес пізнання природи і підкорення її сил людству (Рибак, Час.., 1960, 37);

Вік електроніки і атомної енергетики, вік підкорення космосу вимагає нових металів: твердих і водночас в’язких, жаротривких і холодостійких, здатних протистояти не тільки корозії, а й радіоактивним випромінюванням… (Наука.., 6, 1963, 3).

Значення в інших словниках

1. підкорення — підко́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підкорення — -я, с. Дія за знач. підкорити і підкоритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підкорення — ПІДКО́РЕННЯ, я, с. Дія за знач. підкори́ти і підкори́тися. Закінчивши підкорення Середньої Азії, Александр Македонський здійснив похід в Індію (з навч. літ.); – Наука – це величний процес пізнання природи і підкорення її сил людству (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. підкорення — ЗАГА́РБАННЯ (насильне захоплення чужої території), ПІДКО́РЕННЯ, ПОКО́РЕННЯ рідше; ЗАВОЮВА́ННЯ, ІНТЕРВЕ́НЦІЯ (введення військ на чужу територію); ОКУПА́ЦІЯ (тимчасове захоплення чужої території); АНЕ́КСІЯ (насильне приєднання чужої території)...  Словник синонімів української мови