пілочка
ПІ́ЛОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до пі́лка.
– Та яка ж я буду, коли моє тіло обтягнути спідницею у дві пілочки? (Ю. Збанацький);
Молодиці .. викладають на стіл масло, замотане в чистенькі пілочки, сало, ковбасу (М. Зарудний).
◇ (1) До пі́лочки, зі сл. оббира́ти. – повністю, не залишаючи нічого.
Робітниць оббирав [хазяїн] до пілочки (А. Малишко);
Оббира́ти / обібра́ти до ни́тки (соро́чки, оста́ннього, пі́лочки і т. ін.) див. оббира́ти.
Словник української мови (СУМ-20)