пілочка
ПІ́ЛОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до пі́лка.
— Та яка ж я буду, коли моє тіло обтягнути спідницею у дві пілочки? (Збан., Сеспель, 1961, 324);
Молодиці.. викладають на стіл масло, замотане в чистенькі пілочки, сало, ковбасу (Зар., На.. світі, 1967, 232).
◊ Оббира́ти (обібра́ти) до пі́лочки — те саме, що Оббира́ти до ни́тки ( див. оббира́ти).
Робітниць [капіталіст] оббирав до пілочки, А безробітним плював у лице (Мал., Звенигора, 1959, 224).
Словник української мови (СУМ-11)