пістон
ПІСТО́Н, а, ч.
1. Невеликий ковпачок з вибуховою речовиною, від удару по якому запалюється пороховий заряд в патронах або в снарядах.
Батькові було дуже багато мороки ховати від малого Олекси порох та пістони (Остап Вишня);
// Склеєні по краях два кружальця паперу з невеликою кількістю вибухівки для іграшкових пістолетів і рушниць.
Вони, ті чарівні кругленькі пістони, начинені всередині сіркою та селітрою, лежали в моїй кишені (І. Микитенко).
2. Невеличка металева оправа певної форми, яку механічно прикріплюють, пробиваючи водночас отвір у шкірі, картоні і т. ін.
Дітей разом купали, роздивлялись Юльчині черевички – високі, з білим шитим рантом, з мідними пістонами (В. Кучер).
3. Клапан у мідному музичному духовому інструменті.
Словник української мови (СУМ-20)