пічкур
ПІЧКУ́Р¹, а́, ч.
Дрібна річкова риба родини коропових.
Не річка – струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (П. Автомонов);
У ставах .. є чимало смітної риби – карася, пічкура, в'юна (з наук. літ.).
ПІЧКУ́Р², а́, ч.
1. розм. Той, хто любить лежати на печі.
Радюк любив сусід таких, як сам: веселих і говорючих, і страх як не любив пічкурів і мовчунів! (І. Нечуй-Левицький);
// Те саме, що ле́дар.
Справжні мрійники, як і наш Кобзар, найроботящі люди. Вони не можуть терпіти розслабленої уяви сучасних пічкурів (з газ.).
2. діал. Опалювач, грубник.
– Перш було чорти і на дривітні колоддя колють, чорти і пічкурами, чорти і за смолою (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)