пічкур

пічку́р

I -а, ч.

Дрібна річкова риба родини коропових; піскар.

II -а, ч.

1》 розм. Той, хто любить лежати на печі.

|| Те саме, що ледар.

2》 діал. Опалювач, грубник.

Значення в інших словниках

1. пічкур — пічку́р 1 іменник чоловічого роду, істота риба пічку́р 2 іменник чоловічого роду, істота той, хто любить лежати на печі; опалювач  Орфографічний словник української мови
2. пічкур — див. відлюдкуватий; ледачий  Словник синонімів Вусика
3. пічкур — ПІЧКУ́Р¹, а́, ч. Дрібна річкова риба родини коропових. Не річка – струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (П. Автомонов); У ставах .. є чимало смітної риби – карася, пічкура, в'юна (з наук. літ.). ПІЧКУ́Р², а́, ч. 1. розм.  Словник української мови у 20 томах
4. пічкур — I. ПІЧКУ́Р (дрібна річкова риба), ПІСКА́Р, КО́БЛИК (КО́ВБЛИК) діал. Хлопці бродили по коліна, видивляючись між камінцями пічкурів (Ю. Збанацький); Вислизнув, як піскар з матні (приказка); Вдивляється (Мирон) у плюскітливу воду..  Словник синонімів української мови
5. пічкур — Пічку́р, -ра́; -курі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пічкур — ПІЧКУ́Р¹, а́, ч. Дрібна річкова риба родини коропових. Не річка — струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 43); У ставах.. є чимало смітної риби — карася, пічкура, в’юна (Колг. Укр., 2, 1961, 28). ПІЧКУ́Р², а́...  Словник української мови в 11 томах