пічкур —
пічку́р 1 іменник чоловічого роду, істота риба пічку́р 2 іменник чоловічого роду, істота той, хто любить лежати на печі; опалювач
Орфографічний словник української мови
пічкур —
див. відлюдкуватий; ледачий
Словник синонімів Вусика
пічкур —
I -а, ч. Дрібна річкова риба родини коропових; піскар. II -а, ч. 1》 розм. Той, хто любить лежати на печі. || Те саме, що ледар. 2》 діал. Опалювач, грубник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пічкур —
ПІЧКУ́Р¹, а́, ч. Дрібна річкова риба родини коропових. Не річка – струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (П. Автомонов); У ставах .. є чимало смітної риби – карася, пічкура, в'юна (з наук. літ.). ПІЧКУ́Р², а́, ч. 1. розм.
Словник української мови у 20 томах
пічкур —
I. ПІЧКУ́Р (дрібна річкова риба), ПІСКА́Р, КО́БЛИК (КО́ВБЛИК) діал. Хлопці бродили по коліна, видивляючись між камінцями пічкурів (Ю. Збанацький); Вислизнув, як піскар з матні (приказка); Вдивляється (Мирон) у плюскітливу воду..
Словник синонімів української мови
пічкур —
ПІЧКУ́Р¹, а́, ч. Дрібна річкова риба родини коропових. Не річка — струмок тече з яру, і пічкурі в струмку водяться (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 43); У ставах.. є чимало смітної риби — карася, пічкура, в’юна (Колг. Укр., 2, 1961, 28). ПІЧКУ́Р², а́...
Словник української мови в 11 томах