піїт
ПІЇ́Т, а, ч., книжн., заст.
Поет.
Піїти в одах вихваляли Войну [війну] й царицю (Т. Шевченко);
І він, піїт з принишклої Полтави, Замість печалі дарував нам сміх (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)ПІЇ́Т, а, ч., книжн., заст.
Поет.
Піїти в одах вихваляли Войну [війну] й царицю (Т. Шевченко);
І він, піїт з принишклої Полтави, Замість печалі дарував нам сміх (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)