піїт
ПІЇ́Т, а, ч., книжн., заст. Поет.
Піїти в одах вихваляли Войну [війну] й царицю (Шевч., II, 1953, 54);
І він, піїт з принишклої Полтави, Замість печалі дарував нам сміх (Дмит., Книга боротьби, 1939, 46).
Словник української мови (СУМ-11)ПІЇ́Т, а, ч., книжн., заст. Поет.
Піїти в одах вихваляли Войну [війну] й царицю (Шевч., II, 1953, 54);
І він, піїт з принишклої Полтави, Замість печалі дарував нам сміх (Дмит., Книга боротьби, 1939, 46).
Словник української мови (СУМ-11)