піїта
ПІЇ́ТА, и, ч., книжн., заст. Те саме, що пії́т.
Хай досі сниться іншому піїті Шалений брязкіт кинутих шабель… (Граб., І, 1959, 175);
В цей час закоханий, піїта, байдужим буть не можу я. Нехай.. на спів нового єзуїта лунає відповідь моя! (Сос., І, 1957, 395).
Словник української мови (СУМ-11)