радувати
РА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, що.
Викликати почуття радості.
Погомоніти з високим начальством було для Хоми просто-таки втіхою. Особливо його радували зустрічі з Героєм Радянського Союзу гвардії майором Воронцовим (О. Гончар);
Щорс любив верхову їзду і добрих коней. Його радував морозний ранок і якийсь особливий бадьорий ритм, що відчувався в кожному рипінні сідла і в кожному подиху товаришів (О. Довженко);
// чим. Приносити кому-небудь радість своєю сумлінністю, готовністю щось робити і т. ін.
Скромна, тиха Галина .. радує батьків любов'ю до праці (з наук. літ.).
◇ (1) Ра́дувати о́ко – приємно хвилювати, вабити кого-небудь своїм виглядом.
Дивився Григорій на гостю, і серце кров'ю обливалося: невже це та Рута, що колись подобалася йому, радувала око й душу (В. Дрозд);
Тече Псьол... Тече, на сонці вилискує, землю поїть, ліси годує і око радує.. (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)