радуватися
РА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок.
Те саме, що раді́ти.
Та й сама радувалась, дивлячись на життя їх, миле та любе (Марко Вовчок);
Радувався потай прикажчик, стежачи за сінокосом (О. Гончар);
– Леонід тут поповиглядав тебе з Васильком... І шкодував дуже, що так вийшло, і радувався за тебе (О. Гончар);
Не радуйся чужому лихові (прислів'я);
Старі тішаться та радуються своєю дитиною (Марко Вовчок).
◇ [Аж] душа́ (се́рце) раді́є (ра́дується) див. душа́;
(1) Оце́ тобі́ на та ра́дуйся! – уживається при вираженні здивування, заперечення і т. ін.
– А ти хвостом не крути і за чужі спини не ховайся, – засвітив на нього оком Латочка. – Як Оксена не було – до гурту підпрягався, а побачив – зараз тобі язик у петлю скрутило. – Оце тобі на та радуйся! – спалахнув лицем Хома і ще нижче опустив голову. – Буцімто я говорив більше за вас (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)