ратиця
РА́ТИЦЯ, і, ж.
Рогове утворення в кінці ніг великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, верблюдів, оленів тощо, яке складається з двох окремих частин.
Воли завзятіше захитали рогами .. і швидше пішли, глибоко занурюючи ратиці в піщане річище (З. Тулуб);
Морозне повітря наповнилось костяним шумом тисяч оленячих ратиць (В. Гжицький);
// Уживається як лайливе слово по відношенню до людини.
– Тимочку, а ти не заявиш на мене? – Цить, ратиця коров'яча! Ні ти, ні я нічого не знаємо (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)