рахубний

РАХУ́БНИЙ, а, е, розм., заст.

Стос. до рахуби (у 2 знач.).

Людина він був рахубна й хитра (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. рахубний — раху́бний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. рахубний — див. спритний  Словник синонімів Вусика
3. рахубний — РАХУ́БНИЙ, а, е, розм., заст. Стос. до рахуби (у 2 знач.). Людина він був рахубна й хитра (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47).  Словник української мови в 11 томах