рахування
РАХУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. рахува́ти 1, 2, 7 і рахува́тися 1.
– Василю Васильовичу, – пролунав знайомий голос Ольги Павлівни, завуча школи. Береза здригнувся, ніби застали його за рахуванням крадених грошей (М. Томчаній);
Після таких розглядин та рахування самої з собою вона перелякалась своїх думок... (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)