рахування
РАХУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рахува́ти 1, 2, 7 і рахува́тися 1.
— Василю Васильовичу, — пролунав знайомий голос Ольги Павлівни, завуча школи. Береза здригнувся, ніби застали його за рахуванням крадених грошей (Томч., Готель.., 1960, 265);
Після таких розглядин та рахування самої з собою вона перелякалась своїх думок… (Мирний, І, 1949, 398).
Словник української мови (СУМ-11)