рахітик
РАХІ́ТИК, а, ч., розм.
Людина, хвора на рахіт.
* У порівн. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)РАХІ́ТИК, а, ч., розм.
Людина, хвора на рахіт.
* У порівн. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)