Значення в інших словниках
-
рахітик —
рахі́тик іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
рахітик —
-а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рахітик —
РАХІ́ТИК, а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт. * У порівн. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (М. Коцюбинський).
Словник української мови у 20 томах
-
рахітик —
Рахі́тик, -ка; -тики, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
рахітик —
РАХІ́ТИК, а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт. У неї великі, тупо здивовані очі рахітика (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 275); *У порівн. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (Коцюб., І, 1955, 287).
Словник української мови в 11 томах