рахітик
РАХІ́ТИК, а, ч., розм. Людина, хвора на рахіт.
У неї великі, тупо здивовані очі рахітика (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 275);
*У порівн. Він повів гостя на веранду, коливаючись на зігнутих, як у рахітика, татарських ногах (Коцюб., І, 1955, 287).
Словник української мови (СУМ-11)