рашпіль
РА́ШПІЛЬ, я, ч.
Напилок з насічкою у вигляді досить великих і порівняно рідко розміщених зубців.
Максим, заклавши в лещата, обточував саме рашпілем якусь залізну трубочку (В. Козаченко);
* У порівн. Надвечір Дорош підвів голову, язиком, як рашпілем, черконув по губах: – Води... (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)