рашпіль
РА́ШПІЛЬ, я, ч. Напилок з насічкою у вигляді досить великих і порівняно рідко розміщених зубців.
Максим, заклавши в лещата, обточував саме рашпілем якусь залізну трубочку (Коз., Блискавка, 1962, 59);
*У порівн. Надвечір Дорош підвів голову, язиком, як рашпілем, черконув по губах: — Води… (Тют., Вир, 1964, 320).
Словник української мови (СУМ-11)