раювання
РАЮВА́ННЯ, я, с., міф., розм. Дія за знач. раюва́ти.
Може, гадаєте: «..за страшне на землі бідування На небесах він [бог] нам дасть раювання»? (Л. Укр., І, 1951, 464);
— Ой гарно! Це ж раювання для вуха й зору, для серця й душі (Н.-Лев., IV, 1956, 268);
Чи міг передати юнак своє чуття, своє раювання в ці хвилини радості від перших зрозумілих слів своєї коханої? (Досв., Гюлле, 1961, 52).
Словник української мови (СУМ-11)