раювати
РАЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
1. міф. Бути в раю ( див. рай¹).
— Ой, у раю раювати! — сказав Дмитро. — А може, то занесуть отам на цвинтар та й амінь: гний у ямі (Март., Тв., 1954, 78).
2. розм. Відчувати насолоду, блаженство, щастя.
Вони дивились одне на одного й раювали (Н.-Лев., IV, 1956, 235);
Відлежувався [Сеспель] тепер у теплі, просто таки раював опісля всіх тих неймовірних випробувань, яких зазнав на цій проклятій війні (Збан., Сеспель, 1961, 251).
Словник української мови (СУМ-11)