раювати
РАЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм.
1. Бути в раю (див. рай 1, 2).
– Ой, у раю раювати! – сказав Дмитро. – А може, то занесуть отам на цвинтар та й амінь: гний у ямі (Л. Мартович).
2. Відчувати насолоду, блаженство, щастя.
Вони дивились одне на одного й раювали (І. Нечуй-Левицький);
Відлежувався [Сеспель] тепер у теплі, просто-таки раював опісля всіх тих неймовірних випробувань, яких зазнав на цій проклятій війні (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)