рвучко

РВУ́ЧКО.

Присл. до рвучки́й 1–2.

Зігрітий спогадами, Семен немов не помічав, як рвучко вітер метляв полами його розстібнутого кожушка (Л. Смілянський);

Орися, бліда і злякана, побачивши Тимка, рвучко встала з-за столу (Григорій Тютюнник);

Коні рвучко взяли з місця (Н. Рибак);

Килигей скомандував зробити перекличку. – Перший! Другий! Третій! – голосно, рвучко стали вигукувати з правого флангу фронтовики (О. Гончар);

Рвучко клацнув замок у дверях (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. рвучко — рву́чко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. рвучко — Присл. до рвучкий 1-2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рвучко — див. стрімголов, живо, молодцювате, бистрий  Словник чужослів Павло Штепа
4. рвучко — РВУ́ЧКО. Присл. до рвучки́й 1-2. Зігрітий спогадами, Семен немов не помічав, як рвучко вітер метляв полами його розстібнутого кожушка (Сміл., Зустрічі, 1936, 160); Орися, бліда і злякана, побачивши Тимка, рвучко встала з-за столу (Тют.  Словник української мови в 11 томах