1. Словник української мови у 20 томах

рвучко

РВУ́ЧКО.

Присл. до рвучки́й 1–2.

Зігрітий спогадами, Семен немов не помічав, як рвучко вітер метляв полами його розстібнутого кожушка (Л. Смілянський);

Орися, бліда і злякана, побачивши Тимка, рвучко встала з-за столу (Григорій Тютюнник);

Коні рвучко взяли з місця (Н. Рибак);

Килигей скомандував зробити перекличку. – Перший! Другий! Третій! – голосно, рвучко стали вигукувати з правого флангу фронтовики (О. Гончар);

Рвучко клацнув замок у дверях (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рвучко — рву́чко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. рвучко — Присл. до рвучкий 1-2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рвучко — див. стрімголов, живо, молодцювате, бистрий Словник чужослів Павло Штепа
  4. рвучко — РВУ́ЧКО. Присл. до рвучки́й 1-2. Зігрітий спогадами, Семен немов не помічав, як рвучко вітер метляв полами його розстібнутого кожушка (Сміл., Зустрічі, 1936, 160); Орися, бліда і злякана, побачивши Тимка, рвучко встала з-за столу (Тют. Словник української мови в 11 томах