1. Словник української мови в 11 томах

рвучко

РВУ́ЧКО. Присл. до рвучки́й 1-2.

Зігрітий спогадами, Семен немов не помічав, як рвучко вітер метляв полами його розстібнутого кожушка (Сміл., Зустрічі, 1936, 160);

Орися, бліда і злякана, побачивши Тимка, рвучко встала з-за столу (Тют., Вир, 1964, 96);

Коні рвучко взяли з місця (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 197);

Килигей скомандував зробити перекличку. — Перший! Другий! Третій! — голосно, рвучко стали вигукувати з правого флангу фронтовики (Гончар, II, 1959, 44);

Рвучко клацнув замок у дверях (Кучер, Зол. руки, 1948, 225).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рвучко — рву́чко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. рвучко — Присл. до рвучкий 1-2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рвучко — див. стрімголов, живо, молодцювате, бистрий Словник чужослів Павло Штепа
  4. рвучко — РВУ́ЧКО. Присл. до рвучки́й 1–2. Зігрітий спогадами, Семен немов не помічав, як рвучко вітер метляв полами його розстібнутого кожушка (Л. Словник української мови у 20 томах