реактор
РЕА́КТОР, а, ч.
1. ел. Потужна котушка індуктивності для обмеження струмів короткого замикання і підтримування напруги у високовольтних установках.
* Образно. Наш квапливий крок стає все ширшим, швидшим, і ми з вами щораз повинні бачити все далі й далі. Бо час міняється, бо в реакторі сучасної перенапруги інакшою стає й душа народу (з газ.).
2. хім. Апарат для проведення хімічних реакцій при певних температурах і тисках.
Процеси полімеризації при добуванні полімерів проводяться в реакторах безперервної дії (з навч. літ.);
Хімічний реактор.
3. фіз. Установка, де відбувається керована ланцюгова ядерна реакція поділу атомних ядер.
Радіаційні зміни в речовині треба враховувати при проектуванні й експлуатації реакторів (з наук.-попул. літ.).
△ (1) А́томний (я́дерний) реа́ктор – те саме, що реа́ктор 3.
На існуючих атомних реакторах регулюючі й запобіжні пристрої працюють з датчиками, встановленими нерухомо (з наук.-попул. літ.);
На практиці ланцюгову реакцію поділу урану використовують у так званих ядерних реакторах (з наук. літ.);
(2) Кипля́чий реа́ктор – ядерний реактор, активна зона якого охолоджується киплячим теплоносієм (звичайно водою).
Киплячим ядерним реактором є такий, у якому пароводяну суміш отримують безпосередньо в активній зоні (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)