реготливий
РЕГОТЛИ́ВИЙ, а, е, розм.
1. Який любить реготати.
Оришка унялася, а на третій день реготалася з горничними так, що аж стіни гули, – вона таки і на норов була весела-реготлива придалася (Панас Мирний);
Він поспішав на побачення до своєї реготливої Сольки (В. Кучер).
2. Який супроводжується реготом.
Хведір, понуро послухавши дівочого реготливого шепотання і нікому слова не сказавши, тихо похилив поза церквою (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)