реготнути
РЕГОТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
Однокр. до регота́ти.
– А то мислимо хіба: з тельбухами вилетів у трубу! – Андрущенко, не втримавшись, коротко реготнув під стіл, немов чимось вдавився (О. Гончар);
– Не до танців зараз, – під'юджувала Оксана. – Знайшов чим хвалитися... – А от і знайшов, – реготнув матрос (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)