реквізит
РЕКВІЗИ́Т, у, ч., спец.
1. Сукупність справжніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінознімання.
В реквізиті нашої кіногрупи був великий червоний прапор (Л. Смілянський);
Увесь реквізит уже зібрано: Коромисла, глеки, тини... Скидальник Іван – буде Виборним (Цю роль він ще грав до війни) (С. Олійник);
Микоша й кілька хлопців поралися в купі театрального реквізиту. На підлозі, під їх ногами, валялося старе дрантя, що свого часу жертвували вихованці на гардероб для вистав (О. Полторацький);
// Окремий предмет, потрібний акторові під час вистави або кінознімання.
– Але навіщо ця чорна магія професору медицини? – запитав Шпаківський, втупившись у дикунський реквізит (І. Волошин);
// Сукупність предметів, речей, які є у розпорядженні кого-, чого-небудь.
До комфорту [курильні] .. належить також ціла низка зелених столиків з потрібним для них реквізитом (І. Франко).
2. перев. мн. Обов'язковий елемент оформлення офіційних документів: дата, місце складання, підписи, печатка і т. ін.
Зерно сильних пшениць .. повинно мати товарно-транспортну накладну, де, крім інших реквізитів, треба вказати назву сорту (із журн.).
3. Вихідні дані книжки.
△ (1) Ве́ксельний реквізи́т – сукупність даних, обов'язкових при написанні векселя.
Словник української мови (СУМ-20)