реквірент

РЕКВІРЕ́НТ, а, ч., фін.

Векселетримач, який звертається до нотаріального чи іншого уповноваженого органу з вимогою опротестувати вексель.

Значення в інших словниках

1. реквірент — реквіре́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. реквірент — -а, ч., фін. Тримач векселя, який звертається до якогось уповноваженого органу (напр., нотаріального) з вимогою опротестувати вексель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. реквірент — реквіре́нт [від лат. requirens (requirentis) – той, що вимагає] векселедержатель, який звертається до нотаріального або іншого відповідного органу з вимогою опротестувати вексель.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. реквірент — рос. реквирент (від латин. requirens — вимагаючий) — власник векселя, що звертається у судові інстанції з вимогою опротестувати вексель.  Eкономічна енциклопедія