ремінчик

РЕМІ́НЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до ре́мінь 1.

Галка оглядалася по кімнаті, розгойдуючи на пальчику червоненьку, на тонкім ремінчику сумочку (Ю. Мушкетик);

Зараз на ній було розстібнуте коричневе пальто з широким поясом, в руках невеличкий чемодан з жовтої шкіри, перетягнутий ремінчиком (М. Томчаній).

Значення в інших словниках

1. ремінчик — ремі́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ремінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до ремінь 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ремінчик — РЕМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ре́мінь 1. Галка оглядалася по кімнаті, розгойдуючи на пальчику червоненьку, на тонкім ремінчику сумочку (Мушк., День..  Словник української мови в 11 томах
4. ремінчик — Ремінчик, -ка м. ум. отъ ремінь.  Словник української мови Грінченка