ремінчик
РЕМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ре́мінь 1.
Галка оглядалася по кімнаті, розгойдуючи на пальчику червоненьку, на тонкім ремінчику сумочку (Мушк., День.., 1967, 11);
Зараз на ній було розстібнуте коричневе пальто з широким поясом, в руках невеличкий чемодан з жовтої шкіри, перетягнутий ремінчиком (Томч., Готель.., 1960, 24).
Словник української мови (СУМ-11)