1. Словник української мови в 11 томах

ремінчик

РЕМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ре́мінь 1.

Галка оглядалася по кімнаті, розгойдуючи на пальчику червоненьку, на тонкім ремінчику сумочку (Мушк., День.., 1967, 11);

Зараз на ній було розстібнуте коричневе пальто з широким поясом, в руках невеличкий чемодан з жовтої шкіри, перетягнутий ремінчиком (Томч., Готель.., 1960, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремінчик — ремі́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ремінчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до ремінь 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ремінчик — РЕМІ́НЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ре́мінь 1. Галка оглядалася по кімнаті, розгойдуючи на пальчику червоненьку, на тонкім ремінчику сумочку (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. ремінчик — Ремінчик, -ка м. ум. отъ ремінь. Словник української мови Грінченка