1. Словник української мови в 11 томах

ремінь

РЕ́МІНЬ, меня, ч.

1. Довга смужка обробленої шкіри.

Безшумно скочив з каменя, безшумно ступив за ним кінь — лиш стремено дзенькнуло. Не зупиняючися, схопив Марусяк ремінь і перекинув через сідло… (Хотк., II, 1966, 245);

Жовнір мовчки, похмуро вислухав панну, ні єдиним словом не обізвався, а тільки зручніше поправив собі на плечі ремінь рушниці (Кос., Нов., 1962, 130);

Він [управитель] уже й на ниву дивився такими очима, як на забастовщиків, і зо зла вперіщив по ній нагаєм. Одна житня стеблина зачепилася за плетений ремінь, з коренем вискочила з землі (Стельмах, І, 1962, 560);

// Шкіряний пояс.

Примруживши очі, дивлячись крізь райдужну щілину, побачив [ад’ютант] обтягнуту вузенькою спідничкою фігурку з широким ременем на тоненькій талії (Тют., Вир, 1964, 504);

Вони одягли нову форму, туго підперезалися широкими ременями (Собко, Шлях.., 1948, 18).

2. заст. Широкий шкіряний пояс з сумочкою при ньому.

Ой листочок яворовий, широкий та довгий: Люблять мене молодиці, поки ремінь повний (Коломийки, 1969, 116);

Ремінь був замкнений, він ніколи не здіймався, ні вдень ні вночі. І тим же самим закривавленим ножем полоснув Марусяк ремінь. Заблищали в дірі золоті монети, посипалися… (Хотк., II, 1966, 291).

3. Довга смужка шкіри або цупкої тканини, що використовується для передачі руху від одного шківа до іншого.

— Сьогодні мій верстат закапризував зранку, — скаржилась вона майстрові, — двічі ремінь скидав зі шківа (Донч., VI, 1957, 160);

— Ремінь од двигуна, шкіряний, купили на торгах, як розкуркулювали Очкура (Тют., Вир, 1964, 391).

РЕМІ́НЬ, меню́, ч. Оброблена шкіра, шевський товар.

— Я знаю — віжки всі цупкі. Чи з шовку, чи з ременю (Сам., І, 1958, 235);

[Свирид:] Кожному своє на думці. Мовляв: бондареві — обручі, шевцеві — ремінь, хліборобові — земля!.. (Кроп., II, 1958, 16);

Він вийняв з кишені шмат ременю, пар на дві підметок (Головко, II, 1957, 573).

◊ Дра́ти (спуска́ти) ремі́нь; Наспуска́ти ремені́в з кого: а) жорстоко бити, сікти кого-небудь.

Перший тост виголосив представник військової влади Гошка: — Я з їх, крокодилів, наспускаю ременів (Тют., Вир, 1964, 413);

б) визискувати кого-небудь, знущатися з когось.

Не чваньтесь, з нас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили (Шевч., І, 1963, 333).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ремінь — ре́мінь іменник чоловічого роду смужка шкіри; пояс ремі́нь іменник чоловічого роду матеріал Орфографічний словник української мови
  2. ремінь — 1) шкіряний ПОЯС; (машинний) пас; ремінець, ремінчик, зб. реміняччя. 2) (оброблена шкіра) шевський товар; реміння. Словник синонімів Караванського
  3. ремінь — див. пояс Словник синонімів Вусика
  4. ремінь — [рем'ін'] -меин'а, ор. -меинеим, м. (ў) -меин'і, мн. -меин'і, -меин'іў (пояс) і [реим'ін'] -мен'у, ор. -менеим, м. (на) -мен'і (матеріал) Орфоепічний словник української мови
  5. ремінь — I р`емінь-меня, ч. 1》 Довга смужка обробленої шкіри. || Шкіряний пояс. 2》 заст. Широкий шкіряний пояс із сумочкою при ньому. 3》 Довга смужка шкіри або цупкої тканини, що використовується для передачі руху від одного шківа до іншого. II рем`інь-меню, ч. Оброблена шкіра, шевський товар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ремінь — РЕМІ́НЬ, ме́ню, ч. Оброблена шкіра, шевський товар. – Я знаю – віжки всі цупкі. Чи з шовку, чи з ременю (В. Самійленко); [Свирид:] Кожному своє на думці. Мовляв: бондареві – обручі, шевцеві – ремінь, хліборобові – земля!.. (М. Словник української мови у 20 томах
  7. ремінь — З кого ремінь деруть, а з кого лій топлять. Одного сварять і заставляють тяжко працювати, а іншого жаліють і догоджають йому. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. ремінь — де́рти паси́ (ре́мені) з кого. Мучити, катувати кого-небудь. Верещала (баба), як би з неї хто паси дер (В. Стефаник); — Якщо ваше високородіє скажуть: “Швейку, ні в чому не признавайтесь”, я буду викручуватись, коли б з мене і паси дерли (Переклад... Фразеологічний словник української мови
  9. ремінь — ПАС (привідний), РЕ́МІНЬ, БИ́НДА. Старий припадав на праву ногу, яку йому ще до війни різонуло пасом з молотарки (П. Загребельний); — Сьогодні мій верстат закапризував зранку, ..двічі ремінь скидав зі шківа (О. Словник синонімів української мови
  10. ремінь — Ре́мінь, -мені; -мені, -нів (пояс) ремі́нь, -ме́ню; -ме́ні, -ме́нів (матеріял) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ремінь — Ремінь, -ню м. 1) Ремень. З вас деруть ремінь, а з їх, бувало, й лій топили. Ном. № 4036. 2) Кожа выдѣланная, сапожный товаръ. Шух. І. 292. Оце купив реміню чоботи пошию. Харьк. у. 3) Широкій кожаный поясъ съ сумочкою при немъ и пр. Словник української мови Грінченка