репетирувати
РЕПЕТИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. що і без прям. дод. Розучувати що-небудь, готуючись до публічного виступу; проводити репетицію (у 1 знач.).
Перед самими святами роботи стало ще більше... Прикрашали школу, шкільний оркестр репетирував нові марші (О. Копиленко);
Коли артист при мені репетирував роль, я підказував йому текст, бо його часом зраджувала пам'ять (Л. Смілянський);
// розм. Перевіряти, випробувати щось перед остаточним виконанням.
[Огнєв:] Зараз, мабуть, репетирують [фашисти], як до нас завтра вранці голосніше крикнути: “Рус, здавайся! Ви оточені!” (О. Корнійчук).
2. кого і без прям. дод. Проводячи додаткові заняття з ким-небудь, допомагати йому засвоїти необхідні знання.
Після того, як він репетирував у восьмому класі несосвітенного телепня, сина міського голови Стелєцького, і таки перетягнув його в четвертий клас, за Євгеном ствердилась репутація доброго репетитора (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)