ретивий
РЕТИ́ВИЙ, а, е.
1. розм. Який виявляє надмірну старанність, запопадливість у чому-небудь.
– Покричати ми майстри, – вилаяв себе в думках Гурін. – Сидить у кожному ретивий адміністратор, дай тільки розійтися (С. Журахович);
– Не хвилюйся. Вже погане минулося .. Є у вас ретиві діячі (А. Хижняк);
// Баский, бадьорий (про коня).
Ретивий кінь.
2. нар.-поет. Палкий, гарячий (про серце).
Моє серце ретивеє Печалі не знає (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)