ретязьок
РЕТЯЗЬО́К, зька́, ч., заст.
Зменш. до ре́тязь.
Чабан гнеться за шапкою, і від його почорнілого шитого пояса, погойдуючись на ретязькові, самотньо відділяється ріжок з добрим дьогтем (М. Стельмах);
За ним [начальником гестапо] увійшов, ведучи на ретязку здорового собаку, огрядний рижий Роберт, його перекладач (А. Хижняк);
* Образно. Крізь віти груші де-не-де просвічує тоненький ретязьок місяця (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)