речниця

РЕ́ЧНИЦЯ, і, ж., книжн.

Жін. до ре́чник 1.

Була в гурті маленька Жанна д'Арк: тоненька, блідолиця .. В нас її вважали за речницю великої снаги (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. речниця — ре́чниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. речниця — -і. Жін. до речник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. речниця — Ре́чниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. речниця — РЕ́ЧНИЦЯ, і, ж., книжн. Жін. до ре́чник 1. Була в гурті маленька Жанна д’Арк: тоненька, блідолиця.. В нас її вважали за речницю великої снаги (Л. Укр., І, 1951, 187).  Словник української мови в 11 томах