рибина
РИБИ́НА, и, ж.
Одна риба, перев. велика.
– Оце так рибина! – вирвалось у Костянтина. – Ще не було нам такої удачі! (М. Стельмах);
– Що ж це в нас і випити нема чого? – стурбувався старий. – А може, й є, – відповів Панас і витяг з клуночка пляшку горілки й кілька зав'ялених рибин (Г. Коцюба);
* У порівн. Стара на мить завмерла, почала ловити ротом повітря, мов рибина, витягнена з води (Ю. Яновський);
Зіс рвонув, шугнув рибиною, – бризнула земля з-під коліс, – і за кабіною миготять поля (І. Гончаренко).
◇ Би́тися, як (мов, ні́би і т. ін.) ри́ба (риби́на) в саку́ (в сі́тях, в не́воді) див. би́тися;
(1) Би́тися як риби́на в не́воді (д) див. би́тися.
Словник української мови (СУМ-20)