рись
РИСЬ¹, і, ж.
Великий хижий ссавець родини котячих з дуже гострим зором.
Володя глянув угору і побачив круглі кошачі очі. Придивившись, він розглядів і саму кішку – величезну, з китичками на вухах. Це була рись (О. Донченко);
Крім дикої нубійської кішки, єгиптяни одомашнили також болотну рись – чаус (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Нічого зараз для нього не існувало, крім завдання .. Ось він причаївся, як рись, стоїть під скелею сторожко наслухаючи (О. Гончар).
РИСЬ², і, ж.
1. Швидкий алюр, середній між галопом і ступо́ю.
Одкинувшись тулубом назад на коні, щоб не так трусило без сідла на рисі, він увесь час сторожко прислухався (А. Головко);
На передній [підводі] сидів нетерплячий Карпо, пускаючи коні у рись (М. Стельмах);
При тренуванні та випробуваннях коней застосовується різноманітна за швидкістю рись (з наук. літ.).
2. перен., розм. Про швидкий біг людини. Бра́ти / взя́ти рись (ри́ссю) див. бра́ти;
(1) На ри́сях – риссю.
Кіннота йшла на рисях, а танк бризкав на ліс з кулеметів (М. Трублаїні);
Полк вступив до Праги надвечір. На рисях проходив людними робітничими околицями, маючи вже нове бойове завдання, прямуючи далі на захід (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)