рисьзнев. селюк, який у місті вдає бувальця (ст)|| = бадиль
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Значення в інших словниках
рись —
рись 1 іменник жіночого роду, істота рись 2 іменник жіночого роду швидкий алюр
Орфографічний словник української мови
рись —
[рис'] -с'і, ор. -с':у, р. мн. -сеий
Орфоепічний словник української мови
рись —
I -і, ж. Великий хижий ссавець родини кошачих із дуже гострим зором. II -і, ж. 1》 Швидкий алюр, середній між галопом і ступою. На рисях — риссю. 2》 перен., розм. Про швидкий біг людини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
рись —
РИСЬ¹, і, ж. Великий хижий ссавець родини котячих з дуже гострим зором. Володя глянув угору і побачив круглі кошачі очі. Придивившись, він розглядів і саму кішку – величезну, з китичками на вухах. Це була рись (О.
Словник української мови у 20 томах
рись —
Хижак із родини котячих, заселяє ліси Євразії, довж. тіла 80-135 см, хвоста бл. 22 см; забарвлення димчасто-руде з темними плямами; на кінчиках вух довгі волосяні щіточки; рідкісна, охороняється.
Універсальний словник-енциклопедія
рись —
I. БІГ (швидке пересування на ногах); БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА підсил. розм., БІГОТНЯ́ підсил. розм. (протягом тривалішого часу або в різних напрямках); РИСЬ розм. (про швидкий біг — звичайно в одному напрямку).
Словник синонімів української мови
рись —
РИСЬ¹, і, ж. Великий хижий ссавець родини кошачих з дуже гострим зором. Володя глянув угору і побачив круглі кошачі очі. Придивившись, він розглядів і саму кішку — величезну, з китичками на вухах. Це була рись (Донч.
Словник української мови в 11 томах
рись —
Рись, -сі ж. Рысь, Felix lynt.
Словник української мови Грінченка