рись

РИСЬ¹, і, ж.

Великий хижий ссавець родини котячих з дуже гострим зором.

Володя глянув угору і побачив круглі кошачі очі. Придивившись, він розглядів і саму кішку – величезну, з китичками на вухах. Це була рись (О. Донченко);

Крім дикої нубійської кішки, єгиптяни одомашнили також болотну рись – чаус (з наук.-попул. літ.);

* У порівн. Нічого зараз для нього не існувало, крім завдання .. Ось він причаївся, як рись, стоїть під скелею сторожко наслухаючи (О. Гончар).

РИСЬ², і, ж.

1. Швидкий алюр, середній між галопом і ступо́ю.

Одкинувшись тулубом назад на коні, щоб не так трусило без сідла на рисі, він увесь час сторожко прислухався (А. Головко);

На передній [підводі] сидів нетерплячий Карпо, пускаючи коні у рись (М. Стельмах);

При тренуванні та випробуваннях коней застосовується різноманітна за швидкістю рись (з наук. літ.).

2. перен., розм. Про швидкий біг людини. Бра́ти / взя́ти рись (ри́ссю) див. бра́ти;

(1) На ри́сях – риссю.

Кіннота йшла на рисях, а танк бризкав на ліс з кулеметів (М. Трублаїні);

Полк вступив до Праги надвечір. На рисях проходив людними робітничими околицями, маючи вже нове бойове завдання, прямуючи далі на захід (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рись — рись 1 іменник жіночого роду, істота рись 2 іменник жіночого роду швидкий алюр Орфографічний словник української мови
  2. рись — [рис'] -с'і, ор. -с':у, р. мн. -сеий Орфоепічний словник української мови
  3. рись — I -і, ж. Великий хижий ссавець родини кошачих із дуже гострим зором. II -і, ж. 1》 Швидкий алюр, середній між галопом і ступою. На рисях — риссю. 2》 перен., розм. Про швидкий біг людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рись — рись знев. селюк, який у місті вдає бувальця (ст)|| = бадиль Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. рись — Хижак із родини котячих, заселяє ліси Євразії, довж. тіла 80-135 см, хвоста бл. 22 см; забарвлення димчасто-руде з темними плямами; на кінчиках вух довгі волосяні щіточки; рідкісна, охороняється. Універсальний словник-енциклопедія
  6. рись — I. БІГ (швидке пересування на ногах); БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА підсил. розм., БІГОТНЯ́ підсил. розм. (протягом тривалішого часу або в різних напрямках); РИСЬ розм. (про швидкий біг — звичайно в одному напрямку). Словник синонімів української мови
  7. рись — РИСЬ¹, і, ж. Великий хижий ссавець родини кошачих з дуже гострим зором. Володя глянув угору і побачив круглі кошачі очі. Придивившись, він розглядів і саму кішку — величезну, з китичками на вухах. Це була рись (Донч. Словник української мови в 11 томах
  8. рись — Рись, -сі ж. Рысь, Felix lynt. Словник української мови Грінченка