рись
РИСЬ¹, і, ж. Великий хижий ссавець родини кошачих з дуже гострим зором.
Володя глянув угору і побачив круглі кошачі очі. Придивившись, він розглядів і саму кішку — величезну, з китичками на вухах. Це була рись (Донч., III, 1956, 360);
Крім дикої нубійської кішки, єгиптяни одомашнили також болотну рись — чаус (Знання.., 9, 1971, 28);
*У порівн. Нічого зараз для нього не існувало, крім завдання.. Ось він причаївся, як рись, стоїть під скелею сторожко наслухаючи (Гончар, III, 1959, 107).
РИСЬ², і, ж.
1. Швидкий алюр, середній між галопом і ступо́ю.
Одкинувшись тулубом назад на коні, щоб не так трусило без сідла на рисі, він увесь час сторожко прислухався (Головко, II, 1957, 140);
На передній [підводі] сидів нетерплячий Карпо, пускаючи коні у рись (Стельмах, II, 1962, 402);
При тренуванні та випробуваннях коней застосовується різноманітна по швидкості рись (Конярство, 1957, 23).
Бра́ти (узя́ти) рись — починати бігти, мчати риссю.
— Руш! — ледь струснув він віжками — і кінь зразу ж узяв добру рись (Крот., Сини.., 1948, 56);
На ри́сях — риссю.
Кіннота йшла на рисях, а танк бризкав на ліс з кулеметів (Трубл., І, 1955, 70);
Полк вступив до Праги надвечір. На рисях проходив людними робітничими околицями, маючи вже нове бойове завдання, прямуючи далі на захід (Гончар, III, 1959, 460).
2. перен., розм. Про швидкий біг людини.
Значення в інших словниках
- рись — рись 1 іменник жіночого роду, істота рись 2 іменник жіночого роду швидкий алюр Орфографічний словник української мови
- рись — [рис'] -с'і, ор. -с':у, р. мн. -сеий Орфоепічний словник української мови
- рись — I -і, ж. Великий хижий ссавець родини кошачих із дуже гострим зором. II -і, ж. 1》 Швидкий алюр, середній між галопом і ступою. На рисях — риссю. 2》 перен., розм. Про швидкий біг людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рись — РИСЬ¹, і, ж. Великий хижий ссавець родини котячих з дуже гострим зором. Володя глянув угору і побачив круглі кошачі очі. Придивившись, він розглядів і саму кішку – величезну, з китичками на вухах. Це була рись (О. Словник української мови у 20 томах
- рись — рись знев. селюк, який у місті вдає бувальця (ст)|| = бадиль Лексикон львівський: поважно і на жарт
- рись — Хижак із родини котячих, заселяє ліси Євразії, довж. тіла 80-135 см, хвоста бл. 22 см; забарвлення димчасто-руде з темними плямами; на кінчиках вух довгі волосяні щіточки; рідкісна, охороняється. Універсальний словник-енциклопедія
- рись — I. БІГ (швидке пересування на ногах); БІ́ГАННЯ, БІГАНИ́НА підсил. розм., БІГОТНЯ́ підсил. розм. (протягом тривалішого часу або в різних напрямках); РИСЬ розм. (про швидкий біг — звичайно в одному напрямку). Словник синонімів української мови
- рись — Рись, -сі ж. Рысь, Felix lynt. Словник української мови Грінченка